Всеукраїнська літня школа 2026: як школярі «Стежками гуцульського орнаменту» мандрували

З 16 по 27 липня у м. Коломия тривала Всеукраїнська літня школа «Стежками гуцульського орнаменту», організована Національним центром «Мала академія наук України». До участі долучилися 16 школярів з різних куточків України. Літня школа була присвячена видатному графіку, дизайнеру, досліднику гуцульської творчості Михайлу Куриличу та проходила на базі Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського.

«Всеукраїнську літню школу «Стежками гуцульського орнаменту» МАН проводить вже третій рік поспіль. Ми започаткували цей проєкт із переконанням, що справжня освіта народжується там, де наука зустрічається з культурою, а знання - із живою традицією. Сьогодні особливо важливо не лише навчати дітей точних і природничих наук, а допомагати їм усвідомити власну культурну ідентичність. Саме тому учасники школи працюють поруч з народними майстрами, досліджують гуцульський орнамент, відкривають для себе багатство української нематеріальної культурної спадщини та водночас бачать, як математика, фізика, хімія та мистецтво нерозривно повʼязані між собою», - зазначив президент МАН Станіслав Довгий.

Програма школи була насичена, інтерактивна та динамічна. Учні зустрілися з народними майстрами, взяли  участь у майстер-класах та квестах, відвідали музеї, побували на місцевому фестивалі, потренували англійську та фінансову грамотність. І, звичайно, насолодилися природою і красою Прикарпаття. Зокрема, прогулялися Тисовим заповідником у с. Тишківці та побачили знаменитий водоспад у м. Яремче.

«Всеукраїнська літня школа «Стежками гуцульського орнаменту» - це простір, де знання поєднуються з творчістю, а культурна спадщина оживає через дослідження, спілкування та практику. Майже щодня ми виїжджали в різні куточки до майстрів в їхні садиби-майстерні, де діти могли перейняти унікальні знання, дізнатися з перших вуст секрети традиційних ремесел. Такі активності цікаві і цінні не лише тим учням, які досліджують мистецтвознавство чи фольклористику, а й тим, хто більше займається ІТ-сферою, математикою, фізикою. Адже під час навчання школярі опановують і точні науки. До прикладу, коли учні займаються писанкарством, вони мають розуміти і закони геометрії, математики, щоб побудувати орнаменти. Коли вони працюють в техніці мосяжництва чи дереворізьблення, вони мають розуміти фізику. Таким чином учні починають краще розуміти звʼязок науки і мистецтва», - підкреслила керівниця школи, заступниця директора МАН з мистецького спрямування Марія Лубинська.

Писанкарство, мосяжництво, гончарство, дереворізьблення, ліжникарство, інкрустація по дереву, бісероплетіння, ткацтво, сирна пластика - з цими ремеслами учні мали змогу познайомитися у школі під керівництвом досвідчених майстрів, носіїв культурної спадщини. Так, майстер-клас з писанкарства проходив у Музеї писанкового розпису, який внесений до Книги рекордів Гіннеса. Школярі вивчали традиційні гуцульські орнаменти: опановували геометричні малюнки, які утворюються з прямих та ламаних ліній у вигляді ромбів, трикутників, прямокутників, квадратів в поєднанні із зображеннями оленів, коней, пташок, риб з використанням жовтого, оранжевого, червоного кольорів на чорному тлі.

«Спочатку нам роздали вже підготовлені орнаменти для розпису, підігрітий віск та писачки. Далі ми наводили орнамент воском та на кожному етапі занурювали писанки у розчин з фарбою. Кожен мав змогу створити унікальний розпис та забрати свій виріб на памʼять», - поділилася враженнями учениця школи Єлизавета Чаловська з м. Херсон.

У майстерні «Gonchar ceramics» школярі познайомилися з унікальним гуцульським мистецтвом - косівською мальованою керамікою. У 2019 році її внесли до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Спеціалісти майстерні відкрили учням головні секрети косівської кераміки - триколірний розпис та техніка дряпання. Так, малюнок на виріб наносять гострим предметом, після чого розписують  жовтим, зеленим і коричневим кольорами, які символізують сонце, ліс та землю.

«Ми вручну оздоблювали керамічні тарілочки власними візерунками. Було не так складно, як відповідально, адже одна помилка - і вже нічого не зміниш, усе залишиться на глині. Я вважаю, що таким ремеслам сьогодні обовʼязково потрібно вчитися, пробувати. Коли працюєш руками - це ні з чим не зрівняється. До того ж, це ще й можливість більше дізнатися про наших предків і відчути себе ближче до них, пізнати їхній побут», - розказала 16-річна Ольга Іванова з м. Ромни.

Школярі відвідали с. Яворів - «столицю» ліжникарства - мистецтва, що зігріває. Майстриня Світлана Павлюк продемонструвала учням давню технологію створення ліжників з натуральної овечої шерсті. Такі вироби володіють цілющими властивостями: рятують від застуди та болю у спині.

«Дуже захопливо було дивитися, як вовна перетворюється на теплі речі. Ми дізналися, що це мистецтво дуже давнє. Сьогодні є небагато майстрів, які вміють створювати такі речі, адже це кропіткий і тривалий процес», - зазначила Софія Мороз з м. Полтава.

Фестиваль «Кольорові пацьорки» - ще одна місцева традиція, до якої пощастило долучитися учням школи. Цьогоріч захід проходив у с. Проскурава: тут зібралися фольклорні колективи, народні майстри та митці, аби представити гуцульську культуру.

«Найбільше вразило різноманіття виробів з традиційними гуцульськими орнаментами, безліч прикрас, і кожна з неповторним візерунком. Були представлені різні ремесла, навіть такі, як сиропластика, і ми теж мали змогу долучитися до ліплення з сиру. Також там здійснилась моя мрія почути гру на трембіті, і, в цілому, насолодитися колоритними виступами на концерті, а після цього придбати собі вироби з етномотивами», - поділилася емоціями 16-річна Поліна Левенок з м. Суми.

На Фестивалі також проводились майстер-класи з народних ремесел. Школярі радо долучилися.

«Мені найбільше сподобалося ліпити сирних коників з будза, чимось нагадує ліпку пластиліном, а головне - дуже легко зробити. Також цікавим був майстер-клас з ковальства. Тут навпаки треба довго опановувати. На жаль, сьогодні такі ремесла побачиш хіба на фестивалях, машини все частіше замінюють людей. Машина не зробить з душею, все буде доведено до ідеалу, але не буде душі у виробі», - зазначив учасник школи Максим Марченко з с. Липова Долина.

«Кольорові пацьорки» відвідали литовці в рамках співпраці майстрів народного мистецтва України та Литовської Республіки. Школярі познайомилися з іноземними митцями та дізналися про їхні національні ремесла. Це була не просто цікавість, а завдання. Адже щодня учні брали участь у квесті: наввипередки розвʼязували поставлені задачі. На Фестивалі школярі мали пройти квест «5 майстрів - 5 історій».

«На фестивалі я познайомився з багатьма майстрами з України та Литви. Серед них 12-річна литовка Софія, яка 2 роки займається ткацтвом. Майстер ковальства Мартінас з Литви створює сакральні елементи до меморіальних знаків. Домініка з Литви - майстриня з писана або литовською - маргучай. Литовским писанкам притаманні стримані кольори та візерунки. Учитель музики з Литви Даля професійно грає на традиційному литовському інструменті — гуслях. У вільний час виготовляє соломʼяні вироби, що слугують елементами інтерʼєру, оберегами та прикрасами до свят. На локації пані Далі затримався, певно, найдовше. Спробував власноруч сплести солом'яну прикрасу й переконався, що це доволі непросто! Цей досвід подарував мені занурення у взаємодію з живими матеріалами, традиціями, собою», - розказав Артем.

Щоденні квести стали однією з улюблених активностей школярів. Учні «полювали на колір» у Косівському музеї Гуцульщини, «полювали на символи» у Музеї писанкового розпису та Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, проходили «Hutsul craft quest», обирали річ для «Капсули часу», малювали малюнки про мир.

«Найбільше мені сподобалося, що квести були дуже різноманітними. Також було цікаво дізнаватися про значення гуцульських орнаментів і символів. Такі квести допомагають уважніше придивлятися до експонатів, краще пізнати гуцульську культуру й традиції, розвивають спостережливість, креативність, уміння працювати в команді», - зазначила Ольга Волкобой з м. Дніпро.

«Такі квести додають колориту до програми. Вони змушують тебе бути проактивним. Більше того, такі завдання цікаві і не відволікають від основної програми. Найбільше мені запам'ятався англомовний квест, де потрібно було віднайти заданий умовою об'єкт і описати його англійською. Адже мені дуже подобається вивчати іноземі мови», - поділився враженнями Дмитро Панченков з м. Кривий Ріг.

Заняття англійською, звичайно, також були. Їх проводили у різних форматах: гра-знайомство, «guessing game», англо-гуцульська вікторина, заняття на природі. Ще школярі вчилися фінансової грамотності: щодня отримували завдання з економіки крафту - вчилися будувати бізнес на прикладах народних ремесел.

«Головна мета наших занять з фінансової грамотності — сформувати в учасників сучасне економічне мислення, навчити їх критично оцінювати власні фінансові рішення та показати, як традиційна культурна спадщина й ремесла можуть перетворюватися на успішні, високомаржинальні бізнеси. Програма була побудована за принципом «learning by doing» - навчання через дію», - пояснила методист відділу регіональної співпраці Вікторія Федорченко, яка вчила школярів фінансової грамотності.

«Ми вивчали грамотний розподіл бюджету, розв'язували задачі по бізнесу. Найбільше запам'яталося придумування колаборації з компанією програмістів. Усі ці уроки були захопливими та цікавими. Вони дали нам зрозуміти свої фінансові цілі», - розповіла Марія Міщенко з м. Суми.

Особливо запамʼяталась учням бізнес-гра «Етно-акули», яка проходила в Тисовому заповіднику без доступу до інтернету. Необхідно було придумати стартапи і «продати» їх інвесторам. Працювали в командах і накреативили чимало цікавого: гуцульські крокси, орнаментальні портрети, handmade-набори для бісероплетіння, сучасний одяг з гуцульськими оберегами, нанесеними світловідбивною фарбою.

В такому інтенсивному, але водночас захоплюючому темпі минула Всеукраїнська літня школа «Стежками гуцульського орнаменту». Учні отримали сертифікати про участь у школі, а також неоціненний досвід, нових друзів та цікаві ідеї для подальших досліджень.