Івана Купала по-гуцульськи: як худобу захищали від босорок, а дівчата з королицею женилися

Стрибки через вогонь, пошук цвіту папороті, пускання вінків по воді - за цими традиціями легко вгледіти свято Івана Купала. Його шанують і справляють по всій Україні з давніх часів. Івана Купала - язичницьке свято, але за датою воно збігається з Різдвом Іоанна Хрестителя - днем, що відзначають православні та греко-католики. Гуцули мають свою автентичну назву для свята - Івандель. Іноді кажуть Іван-день або Йваня. Вірування і традиції, повʼязані з цим днем, також мають свої особливості на Гуцульщині.

Обереги для  тварин

Найперше, за гуцульськими уявленнями, у Івандель необхідно було дбати за худобу. Адже нечисть, що влаштовує гульбища, чатує на тварин і може зробити їм шкоду. Так, за допомогою трав босорки - так гуцули називали відьом - посилали різні хвороби на худобу, відбирали у неї молоко та передавали своїй.  Аби відьми не могли зайти до хлівів, гуцули затикали щілини й двері зіллям, обкурювали тварин ладаном, смолою і травами. Вимʼя, хребет і чоло корів натирали часником, бо вірили, що він захистить худобу від босорок. Іноді у купальську ніч закривали телят разом з коровами, щоб ті ссали молоко і не допускали нечисть. Мали гуцули й спеціальні купальські обряди, які допомагали підвищити жирність молока й загалом забезпечити гарну молочність. Для цього на світанку збирали росу і квіти, шукали корінь молочаю, мішали їх з сіллю та частували тварин. 

Фото з мережі Інтернет

Очищення вогнем 

Вогонь - стихія, з якою гуцули  нерозривно повʼязували свято Івана Купала. На вершинах гір люди розпалювали ватри, до яких обовʼязково приводили худобу - корів та овець. Тваринам відкривали рот, аби в нього попадало світло та дим від вогнища. Гуцули вважали, що так можна вберегти худобу від захворювань ротової порожнини. Та й босорка побоїться магічного вогню і не підступитися до стада.

Фото з мережі Інтернет

Звичайно, бавилася біля вогнища і молодь. Обовʼязково танцювали навколо багаття й стрибали через нього. Хто стрибне найвище, матиме найбільше щастя. Закохані хлопці й дівчата, взявшись за руки, стрибали парами через ватру. Вірили: якщо при стрибанні пара не розійдеться, то мають одружитися. Іноді парубок знімав з дівчини вінок і одягав собі, натомість їй віддавав свій головний убір. Гуцули вірили, що перестрибування через купальське багаття - це своєрідний ритуал очищення вогнем, захист від негативної енергетики.

Фото з мережі Інтернет

Цілюща сила рослин 

Рослини, що також набували магічних властивостей купальської ночі, були невідʼємною частиною святкових ритуалів. Звичайно, дівчата збирали в горах живі квіти й плели з них вінки. Щоправда, на Гуцульщині обряд пускання вінків на воду не був поширений - через стрімкість гірських річок. А от цвіт папороті гуцули шукали. Вірили: якщо зірвати цвіт, можна зрозуміти мову природи та звірів, а також стати надзвичайно щасливим.

Фото з мережі Інтернет

На світанку дівчата-гуцулки - гуртом чи поодинці - йшли шукати квітку королицю. Для цього вирушали у неприступні місця, аби нікого не зустріти. Знайшовши квітку, дівчата низько вклонялися їй, намащували рослину медом та поливали горілкою. Обходилися з нею, як з коханим: роздягалися догола, лягали біля квітки, цілували та пестили її. Потім королицю викопували, а на її місце клали гроші, трохи хліба, пшениці, меду й промовляли: «Як я не можу бути без хліба, так би мій наречений без мене не міг бути. Який мед солодкий, така би я йому була солодка. Я тобі даю хісну, а ти мені платню». Потому пригортали квітку до грудей і бігли з нею додому, ніким не помічені. Зробити то все треба було до співів когутів. Вдома королицю клали посеред столу, кликали подруг та імітували весілля. Квітка - у ролі молодого. Наречена поводилась із нею, як із коханим. Опісля дівчина висушувала квітку й ховала її або садила, а кожного свята говорила із нею, як із милим, пригощала медом і горілкою.

Фото з мережі Інтернет

На Івандель зранку збирали також липтицю. Перед співом півнів дівчата виходили в поле, купалися в житі і промовляли: «Жито, жито не пшениця, я є перша відданиця». Потім рвали липтицю, мастили медом, прикладали до нижньої частини тіла й казали: «Як ця липтиця до мене липне, так би до мене й хлопці липли». Пізніше, як збиралися на танці, чіпляли на себе ту липтицю, намазавши медом, аби хлопці брали танцювати. Адже коли на дівчині липтиця, то і вона буде така липка, як ця рослина.

Щоб гарно танцювати, збирали танцювник, а німицю - аби викликати ненависть. Тимʼян застосовували проти нечистих духів: обкурювали ним будинок та господарські приміщення.

Фото з мережі Інтернет

Купальські забобони 

Гуцули дуже забобонні. Свої звичаї, сформовані протягом багатьох століть, горяни дуже шанують і старанно їх дотримуються. Цікаво, що деякі вірування, що виникали інтуїтивно, мають наукове підґрунтя та логічне пояснення. Хоча завжди лишається місце для магії, особливо у свято Івана Купала. 

У купальську ніч кропити водою вагітних жінок, дітей та літніх людей  категорично не можна. Гуцули вірили, що на Івана Купала вода та вогонь стають магічними. В цей час межа між світами стирається, нечиста сила активізується і починає полювання на вагітних, маленьких і стареньких - найбільш вразливих.  Купальська вода приваблює злих духів, які здатні наврочити або викликати хвороби. Вагітним жінкам забороняли брати участь у гучних обрядах, стрибати через багаття та обливатися, аби не порушити спокій майбутнього маляти. Є у таких забобонах і наукове підґрунтя: раптові обливання холодною водою можуть викликати звуження судин або мʼязові спазми, що може бути небезпечним для вагітних, дітей і особливо літніх людей.

Фото з мережі Інтернет

Гуцули люди щедрі, але на Івандель ніколи не позичали грошей, та й борги не віддавали. У цей час не можна було виносити з хати ніякі цінності аби не збідніти. Разом з переданими грошима можна віддати своє власне щастя та накликати на родину злидні. Цього дня відкриваються енергетичні потоки, тож фінансові операції можуть призвести до сварок та передачі негативної енергетики. 

Ще одне повірʼя, повʼязане з грошима: на Івана Купала гуцули не піднімали загублені гроші з полу чи землі: так можна було взяти на себе чужі борги, життєві негаразди чи хвороби, від яких хотів позбутися попередній власних. Наука має пояснення цьому повірʼю. Гроші то є одна з найбрудніших речей. Адже проходячи повз велику кількість рук, монети і купюри збирають багато бактерій і шкідливих мікроорганізмів, що можуть викликати різні хвороби.

Фото з мережі Інтернет

Якщо у свято Іванделя корову бити лозиною, у неї може висохти вимʼя та зникне молоко. Адже як відомо, рослини у цей магічний час набувають особливої сили та й відьми можуть використати їх для своїх лихих справ. Наука також на захисті худоби: гуманне ставлення до тварин виключає  будь-яке побиття чи нанесення фізичної шкоди. Тварина може захворіти чи навіть загинути, тож родина лишиться без годувальниці.   

Що категорично не можна робити у купальську ніч, то це… спати! Коли активізувалася нечиста сила та межа між світами ставала тонкою, гуцули у жодному разі не дозволяли собі заснути. Уві сні людина стає вразливою і дуже легко може стати здобиччю для нечисті. А від неї треба не лише берегтися самим, а й охороняти своє обійстя та родину. Гуцули вірили: якщо проспати купальську ніч, то можна «проспати» також своє щастя та долю. Аби сон не зморив, жителі Карпат збиралися гуртом та гуляли до самого світанку. А закінчувалася магічна ніч зі співом перших півнів, які проганяли нечисть. Наука підтверджує, що вночі страхи людини посилюються, особливо у тих, хто має схильність до тривожних станів. Це повʼязано із гормональними змінами впродовж доби. Так, у другій половині ночі підвищується рівень кортизолу - гормону стресу, бо в цей час тіло готується до пробудження. Здатність контролювати емоції уночі знижується через виснаження нервової системи протягом дня. До того ж вночі зникають відволікаючі фактори - робота, домашня рутина - те, що займає увагу і не дає зосереджуватися на страхах.

Фото з мережі Інтернет

Давні гуцули вірили, що у купальську ніч можна знайти золоті скарби. Нібито там, де вони закопані, спалахує чарівний вогонь. Неоціненний скарб, який ми маємо нині, - культурна спадщина гуцулів - зберігся завдяки кропіткій праці вчених та нащадкам горян, які бережуть і несуть крізь віки памʼять предків.

Головне фото: з мережі Інтернет