Почалося все з видання підручника «Гуцульський орнамент» за напрацюваннями мистецтвознавця Михайла Курилича, в якому представлено його дослідження генези геометричного орнаменту, семантики та трансформацій, що відбулися у ХХ столітті. Підручник націлений на збереження та поширення знань про розмаїття гуцульського орнаменту, його носіїв, а також культурний і соціальний контекст його побутування.

На основі цих досліджень було розроблено комплексну програму, спрямовану на залучення молоді до вивчення та популяризації проявів нематеріальної культурної спадщини, пов’язаних із гуцульським орнаментом. Орнамент має свою специфіку в різних видах народної творчості та традиційних ремеслах — вишивці, писанкарстві, різьбленні по дереву, силянні (бісероплетінні) та інших.

Програма передбачає вивчення суміжних напрямків, що стосуються властивостей деревини, математичної складової побудови орнаментів, хімічних властивостей барвників для писанок. Крім того, досліджується вплив навколишнього середовища на традицію дереворізьблення, зокрема наслідки зміни клімату та знищення лісів. На основі традиційних знань розвивається напрямок, пов’язаний із використанням народних мотивів у сучасному дизайні (одяг, інтер’єри) та в оздобленні міських і сільських просторів, зокрема через створення муралів.

Сьогодні програма реалізується за кількома ключовими напрямками:

• дослідження культури гуцульського орнаменту та пов’язаного з ним культурного простору;
• аналіз взаємозв’язку традиційних ремесел (зокрема дереворізьблення) зі станом навколишнього середовища;
• використання елементів живої спадщини як інструменту психоемоційної підтримки дітей і молоді, що сприяє стабілізації емоційного стану та психічній реабілітації в умовах надзвичайних ситуацій і вимушеного переміщення.
• популяризація нематеріальної спадщини через створення інтерактивних ігор, публікацію статей, організацію фотовиставок та поширення інформаційних матеріалів про носіїв спадщини;
• впровадження мотивів традиційного орнаменту в сучасне мистецтво, дизайн та урбаністичні простори;
• музейна педагогіка, спрямована на дослідження та популяризацію музейних колекцій.

Удосконалення навчальних програм та тісна співпраця з культурними інституціями мають на меті створення єдиної платформи для охорони та сталого розвитку цього елементу нематеріальної культурної спадщини.

Вагомим визнанням багаторічної роботи стало те, що у 2024 році «Практику з охорони «Гуцульських узорів (орнаменту) та пов’язаного з ним культурного простору»» було офіційно включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Це відкрило нові перспективи для збереження унікальної гуцульської традиції та передачі її майбутнім поколінням у живому, розвиненому вигляді.