Гуцульське орнаментальне мистецтво є унікальним явищем локальної культури України та ширше – Карпатського регіону. Формоване упродовж століть, воно дійшло до нас зрілим і сформованим, зберігаючи архаїчні риси та вражаючу символічну змістовність. За типом орнаменту на Гуцульщині традиційно виділяють три основні групи: геометричний, рослинний та зооморфний, кожен з яких має свої закони побудови та семантичне навантаження.

Найпоширенішим і найдавнішим є геометричний орнамент. Його основу складають прості елементи — лінії, трикутники, квадрати, ромби, хрести. Комбінуючись, вони утворюють складні мотиви, кількість яких, за підрахунками дослідників, сягає багатьох десятків тисяч. Цей тип орнаменту притаманний різьбленню, вишивці, ткацтву та писанкарству. Рослинні мотиви ("смерічки", "пшеничка", "мачок", "дубовий лист") частіше трапляються в кераміці та пізніших зразках вишивки, з'явившись під впливом сусідніх культур. Зооморфні елементи ("баранячі роги", "курячі лапки", "волові очі", "жуки") є менш чисельними і часто сильно геометризованими.

Залежно від матеріалу та техніки виконання, характер орнаменту суттєво відрізняється. У різьбленні по дереву, через використання твердих порід, переважають строгі, лаконічні форми. Так звана "суха різьба" відома з кінця XVII століття, а у XIX столітті майстри родини Шкрібляків збагатили її технікою "цьокування" (вибивання тла) та інкрустацією бісером і деревом . У вишивці та ткацтві геометризм дещо пом'якшується фактурою ниток і різноманітністю кольорів. Тут домінує ромбічний узор у різноманітних варіаціях — від простих "ромбиків" до складних "княгинькових" узорів на весільних сорочках.

Походження назв мотивів розкриває глибинний зв'язок світогляду гуцулів з природою. Одні назви мають абстрактно-асоціативний характер ("очка", "головка", "кошаниця"), інші ж прямо вказують на схожість із об'єктами довкілля: "гадючки" (хвилясті лінії) символізують воду, "змійка" або "безконечник" — плинність часу та нескінченність буття . Солярні знаки — "ружі", "зірки", "штерни" — несли в собі поклоніння сонцю як джерелу життя. Важливо розуміти, що первісне символічне значення (чи то оберіг від грому, чи побажання врожаю) з часом органічно доповнилося естетичною функцією, перетворивши орнамент на досконалу художню систему.