В архітектурі орнамент мав мету захистити житло та його мешканців від злих сил. Солярні знаки ("ружі") та ромбовидні мотиви ("ромби з гачками") розміщувалися над дверима та ворітьми, на сволоках, а також на одвірках. Вони символізували небесний вогонь і родючість, оберігаючи дім від блискавки та "злого ока". Різьблені деталі на дахах та фронтонах також несли символічне навантаження.

Найбільшого розмаїття орнамент набув в одязі: жіночі сорочки, особливо весільні ("княгиньки"), густо оздоблювалися вишивкою на рукавах (вуставках) та подолі. Тут переважали ромбічні узори — символи родючості та землі. Чоловічі кептарі та сардаки (верхній одяг з сукна) прикрашалися нашивками, китицями та вишивкою, що підкреслювала статус і вік власника. Особливе місце займали пояси — шкіряні череси та ткані попружки: на чересах карбувалися солярні розетки, а попружки, зіткані з геометричним орнаментом, оберігали тіло та підтримували стан. Намисто, зґарди та ґердани з бісеру не лише прикрашали, а й створювали за віруваннями гуцулів захисне коло навколо шиї та грудей, а також свідчили про статус носія.

У предметах вжитку орнамент поєднував утилітарне з сакральним. Найяскравішим прикладом є весільна скриня — центральний предмет посагу молодої. Як зазначає М. Курилич, композиція на скрині вибудовувалася за чіткими законами: центральне місце посідав солярний знак ("велика ружа" — символ всесвіту), який оточували ромбовидні символи засіяного поля ("ромбики"), а оберігала всю композицію хвиляста лінія ("гадючка") — символ води та врожайності. Подібну семантику мав керамічний посуд (тарілки, глечики), оздоблений розписами, дерев’яні різьблені посудини («бербениці», «кадуб»), а також ткацтво (килими, ліжники) та інші предмети побуту та інтер’єру. 

Примітка: Матеріал підготовлено на основі досліджень мистецтвознавця Михайла Курилича