Між магією та наукою. Секрети гуцульських мольфарів

Вони вміють передбачати майбутнє, розганяти хмари, розмовляти з тваринами. Можуть лікувати хвороби замовлянням та перетворювати предмети на обереги. Водночас спроможні наробити й лиха: накликати бурю, відібрати молоко у худоби, навести важкий недуг чи порчу. Це все про карпатських мольфарів - магів та чарівників, яких вважають посередниками між світом людей та силами природи і міфічними духами. Гуцули здавна називають їх «земними Богами». Та чи лише магія криється у вміннях мольфарів і як наука пояснює ці дива? Де проходить межа між надлюдськими  здібностями, інтуїцією та законами природи?

Хто такі мольфари 

Походження слова «мольфар» до кінця не встановлене. Можливо, воно має спорідненість із італійським malfare - «робити зло». Ще одна версія: термін походить від слова «мольфа» - заговорений чи зачарований предмет, який використовують для обрядів. Мовознавці також повʼязують назву зі староруським коренем «молвити» - тобто «той, хто чаклує словом або замовлянням». 

Гуцули вірили, що мольфарам відомі таємниці неба і землі, води й вогню, природних стихій та цілющого зілля. Вони легко входять у контакт зі стихіями, щоб допомогти людям у їхніх земних справах. Мольфари лікують молитвами, святою водою, замовляннями, травами, чарівним зіллям. Вони можуть бути білими - захищати, допомагати людям, робити добрі справи або чорними - чинити шкоду та зло. В залежності від здібностей мольфарів поділяють на градівників, примівників та ворожбитів.

Градівники 

Градівники або хмарники вміють керувати погодою: розганяти хмари руками, викликати дощі, зупиняти буревії та град тощо. Вони на «ти» з природними стихіями, можуть «замовити» потрібне явище. Для людей, які працюють на землі, займаються сільським господарством, погода надзвичайно важлива, адже напряму впливає на врожай, його кількість і якість, а також позначається на худобі. Давні гуцули вірили, що град надсилає чорт або злі чарівники: вони перетворюють воду на лід та товчуть його, а душі вбивць і самогубців розносять град хмарами на шкоду людям. Врятувати від цього лиха може лише градівник. Він може відвернути, розсіяти або направити хмару в інше місце. Для цього мольфар має градову палицю - головний сакральний інструмент для керування погодою. Її можна виготовити двома способами: витесати з дерева, в яке вдарила блискавка, або взяти гілку і відігнати нею гадюку, що напала на жабу. Тільки-но наближається буря, градівник бере градову палицю, виходить на відкрите місце і крутить нею над головою, вказуючи у бік хмари. Обовʼязково читає замовляння і наказує граду йти «на безвісті, на ліси, де людська нога не ступала». Іноді замість градової палиці мольфар використовує ніж. Він здебільшого потрібен для того, аби закликати благодатний дощ після тривалої посухи. Градівник звертається до духів або «небесних пастухів», що женуть хмари, і наказує їм принести воду на висушену землю. При цьому магічним ножем градівник розсікає повітря, показуючи хмарам дорогу.

Тож чи спрацьовують ритуали, чи дійсно хмари розходяться або починається дощ за наказом мольфара? Іноді так, іноді ні. Цьому є як магічне, так і наукове пояснення. Якщо погода змінилася за наказом градівника, то очевидно, що ритуал спрацював, якщо ні - злі сили виявилися сильнішими за мольфара. В це вірили (та й досі вірять) люди. Але варто зважати на те, що погода у горах змінюється швидко і різко. Адже гори працюють як величезні перешкоди на шляху вітру. Коли вітер дме на гору, повітря змушене підійматися вгору схилом. Під час підйому повітря розширюється через низький тиск і швидко остигає. Охолоджене повітря втрачає здатність утримувати вологу, тому за лічені хвилини зʼявляються хмари і починається дощ чи сніг. Горяни добре знають погоду свого краю та вміють «читати» підказки природи. Адже від цього залежить їхній добробут і навіть життя. Особливо такі навички були важливі у давні часи, до появи метеорологічної науки. Та і зараз жителі гір часто довіряють народним прикметам більше, ніж прогнозу погоди. Вони спостерігають за станом неба, рослинами та поведінкою тварин. Найперше дивляться на ранкову й вечірню зорю. Якщо сонце підіймається червоне, ймовірно, буде вітер або дощ. Якщо ж сідає червоним - наступного дня зміниться погода. Наука пояснює: довгі червоні хвилі світла проходять крізь товстий шар атмосфери та менше розсіюються. Коли наближається циклон, зміна тиску чи вологості, склад повітря змінюється, що й підсилює цей ефект. Коли вечірнє сонце заходить за колоду (ховається за хмарами) - чекай дощу. Якщо зорі вночі блищать і їх видно чітко - буде гарна погода. Як говорить наука, це свідчить про відсутність хмар та високу стабільність атмосфери. Холодна рясна роса зранку - до сонячного дня, нема роси - швидкий дощ. Це пояснюється тим, що затягнуте хмарами небо або висока вологість повітря не дають поверхні землі охолоджуватися. Якщо дощ починається вранці - це на кілька днів, а як увечері - є ймовірність, що скоро припиниться. Наукове пояснення полягає у тому, що ранкові затяжні дощі найчастіше приносить теплий атмосферний фронт. Коли після дощу зʼявляється туман - можна очікувати на ясну погоду. Наукове пояснення цієї прикмети таке: повітря після дощу насичене вологою, ще й сонце нагріває землю, активізуючи випаровування і утворення туману . Гуцули знають: якщо півень співає довше звичайного або починає невчасно - це до дощу. Перед негодою худоба на полонинах скупчується разом або починає ревіти. Наука каже: це відбувається тому, що тварини відчувають зміну тиску і вологості. Звичайно, мольфари дуже добре знають і усе життя досліджують погоду і клімат рідного краю. До того ж мають метеорологічну інтуїцію і часто проводять ритуали саме тоді, коли погода змінюється.

Примівники 

Примівники або знахарі - мольфари, які зцілюють людей, лікують хвороби, а також знімають вроки. Для цього вони мають багато методів: трави та зілля, замовляння та молитви, святу воду та предмети, психологічні способи. 

Примівники зашіптують хвороби та знімають вроки за допомогою примівок - замовляння та шепоту. Вони вірять, що кожне слово має енергію, здатну «замовити» або «відмовити» хворобу, зупинити кровотечу, нейтралізувати укус гадюки тощо. Як правило, лікування замовлянням - комплексний ритуал, де поєднується сила слова, робота з природними стихіями та глибока психотерапевтична дія. Мольфари кажуть: хвороба - це порушення гармонії між людиною та навколишнім світом, а замовляння відновлює цей баланс. Вони вірять, що кожне слово має власну енергетику, воно може спрямувати силу трав чи стихій у правильне русло. Під час замовляння мольфар шепоче або наспівом вимовляє текст. Часто примівник нашіптує текст на певні предмети чи субстанції, які передають ефект пацієнту. Наприклад, це «непочата» вода - та, що набрана з джерела до сходу сонця, яку ніхто не пив. Вона вважається найкращим носієм інформації. Також мольфар замовляє відвари або мазі, посилюючи їхні природні властивості. Ще один спосіб витягнути хворобу чи переляк з тіла людини - виливання воску або спалювання ниток. Сучасна медицина пояснює ефективність мольфарських практик ефектом плацебо та сильною психотерапією. Безмежна віра пацієнта в авторитет мольфара і таїнство ритуалу запускають потужні процеси самозцілення, знімають психосоматичні блоки, тривожність та навіть хронічний біль. Ритмічний та монотонний шепіт діє як засіб введення пацієнта в легкий транс, а це в свою чергу знижує рівень стресу та активізує захисні сили організму.

Трави і зілля - незамінні помічники мольфара. Для примівника це не просто рослини, а жива істота, що має власну силу та енергетику. Збирати трави - то теж важливий і непростий процес, що має бути правильно організований. Велике значення мають календарні цикли. Найбільшу силу трави мають у певні дні: приміром, на свято Івана Купала та напередодні Зелених свят. Зважають і на фази місяця: для лікування хвороб голови та очищення організму трави збирають на спадаючий місяць, для зміцнення сил - на висхідний. Роса теж вважається лікувальним елементом, тому деякі рослини збираються на світанку, доки сонце не висушило їх. Перед тим, як зірвати рослину, мольфар просить у неї дозволу, дякує та залишає землі символічний подарунок - монету, хліб або дрібну солі. Це потрібно, аби не порушити баланс природи. Із зібраних трав мольфари готують чаї, мазі, спиртові настоянки, витяжки, цілющі ванни. Так, травʼяні збори часто використовують для очищення крові, заспокоєння нервової системи та відновлення сил. Настоянки на корінні - для лікування шлунку та підняття тонусу. Мазі - для загоєння ран, опіків та лікування суглобів. В арсеналі мольфара сотні трав, але деякі є особливо важливими і цінними. Наприклад, цетрарія (ісландський мох) - потужний природний антибіотик, що лікує важкі захворювання легень, кашель та очищає шлунок. Кипрій (іван-чай) - основа для заспокійливих та протизапальних засобів. Арніка гірська підходить для лікування серця та швидкого загоєння серйозних травм. Чебрець та материнка знімають спазми, лікують застуди, повертають душевний спокій. Трави широко використовуються у фармацевтиці як компоненти препаратів. Проте у чистому вигляді фітотерапія відноситься до альтернативної медицини і є скоріше доповненням до офіційного лікування. 

Ворожбити

Серед мольфарів є ті, які мають особливий дар: вміють передбачати майбутнє. Вони мають глибокий звʼязок з природою, який отримали у спадок або здобули через суворі аскетичні обряди. Ворожбити віщують майбутнє за допомогою природних знаків, примівок, молитов, предметів сили, внутрішніх видінь. Мольфари живуть у гармонії з природою, безупинно вивчаючи її та спостерігаючи за навколишнім середовищем. Вони читають майбутнє за станом неба, шумом гірських річок, поведінкою тварин та погодними циклами. Ворожбити знають, як змінюється поведінка тварин та птахів перед катаклізмами. Також можуть визначити зміни погоди за напрямком вітру чи рухом хмар. Для пересічної людини це може здатися магією, а насправді є досконалим знанням природи та результатом тривалих спостережень за нею.

Етнографи та нейробіологи вважають, що мольфари є дуже гарними психологами. Коли до ворожбита звертається по допомогу людина, вона часто сама надає йому інформацію для пророцтва. Мольфар зчитує міміку, жести, ходу, голос, загальний стан людини і це допомагає скласти передбачення. Пророцтва часто формулюються розмито та метафорично, тож людина сама підлаштовує слова мольфара під свою життєву ситуацію. Часто мольфари використовують трави, обкурювання та звукові ритуали, такі як гра на дримбі або примовляння чи заклики. Деякі трави мають седативний або галюциногенний ефект, тож людина під час сеансу стає більш вразливою та схильною до навіювання. Монотонні звуки також мають ефект: знижують критичне мислення та активують підсвідомість. Важлива довіра людини до мольфара. Адже коли авторитет ворожбита є високим, то і його слова сприймаються всерйоз. Іноді навіть запускається ефект самосправджувального пророцтва: отримавши прогноз, людина фокусує на ньому увагу і підлаштовує обставини так, аби він здійснився. Також вчені радять не забувати про селективну памʼять. Люди схильні запамʼятовувати яскраві збіги та ігнорувати помилки. Тобто якщо, приміром, з десяти передбачень мольфара здійснилося лише одне, то з високою ймовірністю люди будуть згадувати саме його, ігноруючи решту хибних.

Мольфари є невідʼємною частиною гуцульської культури, традиції, побуту. Протягом багатьох століть вони є не лише чарівниками та магами, вони також є психологами, лікарями, ветеринарами, метеорологами. Люди йдуть до них по допомогу, підтримку, пораду. Сьогодні мольфарів лишилося дуже мало. Їх можна знайти хіба що у глухих високогірних селах. Проте не варто забувати, що давні вірування - це основа світогляду українців.

Фото з мережі Інтернет